5 історій татуйованих конотопців

20 березня 2017 • Анастасія Залозна
 1189
publications_item
Фото:  ТопКонотоп
Топ Конотоп підготував матеріал про людей, які регулярно прикрашають своє тіло новими татуюваннями. Наші герої — це люди різного віку і професій, з різними життєвими поглядами. Вони розкажуть, як їм живеться в світі «чистих» людей.

Маргарита Гомзар, 22 роки, флорист

«Перше тату з’явилось у 18 років. Це був подарунок батьків на день народження. Мріяла про татуювання ще класу з 9-го, але розуміла, що в такому ранньому віці робити не варто. Чому зважилась на такий крок? Річ у тім, що мені подобається мистецтво татуювання. Це красиво. З дитинства знала, що «заб'ю» своє тіло. Зараз у мене вже є три татуювання, які обійшлися приблизно в 2 тисячі баксів».

«Оточуючі реагують по-різному. Зараз живу в Києві, тут цим нікого не вразиш. Буває, що літні люди негативно ставляться, але більшість просто нейтральна. Молоде покоління навпаки запитує контакти майстра, деякі фотографують, деякі запрошують для участі в зйомках. На жаль, ситуація в рідному Конотопі вкрай протилежна. Це просто жах! Люди як тільки з гір спустилися! Переважна більшість мислить стереотипно. Тут дуже мало людей мають уявлення про якісне татуювання».

«Рідні ставляться негативно тільки в тому плані, що, як на свій вік, досить велику частину мого тіла займають тату. А в цілому — лояльно. Я їх не так часто бачу, щоб муляти очі своїм зовнішнім виглядом».

«Найбільш улюблене та дороге тату — вишенька у льоду на животі. Можливо, справа в тому, що воно перше в мене з’явилося».

«Стосовно впливу татуювання на життя — я скептик. Для мене тату це просто мистецтво на тілі людини, частково його вдосконалення (зокрема перекриття шрамів). Іноді це допомагає брати участь в цікавих зйомках».

«Потрібно обирати майстра, який постійно вдосконалюється, відвідує тату-конвенції, приймає участь в майстер-класах. Звертайте увагу, чи є прогрес серед його робіт, порівняйте з більш ранніми працями. Хороший майстер заявляє про себе, як про обізнаного спеціаліста не тільки в місті, в якому він працює, але і країні та далеко за її межами. Ніколи не економте! Скупий платить двічі. Краще не поспішати, відкласти потрібну суму, але зробити дійсно якісний малюнок, який буде радувати не тільки вас, а й оточуючих».

Ігор Лук’яненко, 25 років, адміністратор

«Перше татуювання зробив у 15 років. Це була руна, яку я побачив в книзі і вирішив набити собі саморобною машинкою. Зараз я розумію, що ідея була не дуже вдалою, та в тому віці мене було важко переконати».

«На реакцію оточуючих не звертаю уваги. Батьки не схвалюють моє захоплення, проте їм довелося змиритися. Тато, коли бачить нове татуювання, «ніжно» називає мене «не дебіл». Що стосується роботи, то для мене там особливий дерс-код — потрібно носити речі з довгими рукавами. У багатьох моїх друзів також є татуювання, їх цим не здивуєш».

«Власні тату робив в різні моменти життя, тому деякі з них несуть в собі особливий тільки для мене важливий сенс. Хоча з усіх малюнків особисто для себе виділяю парусник, який набив на боку».

«Я вважаю, що тату не вплинули на моє життя. Тільки що люди на вулицях звертають більше уваги. Може, самі татуювання дають мені якусь впевненість в собі».

«Татуювання — це не прикраса або певний символ з конкретним значенням. Мені подобається бачити їх у себе на тілі, подобатися сам процес їх нанесення. Може якраз за сам процес я і люблю тату».

«Для того, щоб вибрати хорошого майстра, потрібно продивитись його портфоліо. Порівняти роботи на початку його кар’єри і на той момент, коли ви з ним зустрілися. Так би мовити дослідити шлях його розвитку. Мені здається, що з майстром ви повинні бути на одній хвилі, адже ця людина буде наносити малюнки на твоє тіло, які залишаться з тобою до кінця життя».

Дмитро Циганенко, 29 років, військовий ОЗСП «Азов»

«З дитинства любив мотоцикли. Якось дивився фільм про байкерів «В гонитві за тінню» та побачив суворих дядьків в татухах. Мені захотілося стати схожим на них — вільним, незалежним і забитим татухами».

«На тілі у мене, якщо рахувати разом зі свіжим тату, всього п'ять різних робіт від різних майстрів з різних міст України. Загальна вартість — 13 000 гривень».

«Першу тату зробив ще в 14 років, за що гарненько отримав по шиї від тата. Потім, через 6 років, мені підказали «хорошого» майстра, який може «кавернуть» тобто виправити першу невдалу спробу. Але тоді, на жаль, я був не досвідчений в тату-культурі і, замість хорошого тату, обзавівся партаком покрупніше. Після цього і почалось моє вивчення мистецтва тату від самих витоків».

«Я завжди відносився байдуже до думок людей щодо моїх татуювань. Моє тіло, моє життя, мої правила. Рідні вже давно звикли і тільки зайвий раз дивуються новому татуюванню».

«Всі мої тату для мене дорогі в тій чи іншій мірі. Хоч там як, та одну з них доведеться перекривати, вона не вписується в композицію запланованого «рукава».

«Єдиний випадок, коли тату вплинуло на моє життя, коли мене призвали в армію. Через «партак» на руці мене взяли не в той підрозділ, в який я хотів».

«На мою думку, кожне татуювання несе в собі для кожного щось своє. Навіть якщо вона абсолютно нічого не означає, все одно з нею пов'язаний певний період в житті. Для мене тату — це мистецтво. Для когось — образ, а то і сенс життя. Тату — це стан душі візуалізований на тілі».

«У виборі тату майстра немає нічого складного. Перш за все потрібно визначитись зі стилем, напрямком і т.д. Потім в Інтернеті, де тьма інформації, почати пошуки. Максимально уважно вивчити роботи, почитати відгуки, поцікавитися у людей, почати відвідувати тату-конвенції та фестивалі. Чим краще ви будете підковані у цьому питанні, тим менший ризик натрапити на «горе-майстра».

«Тату культура розвивається, і зараз багато відмінних тату-салонів. Там вам і з вибором малюнка допоможуть, і з вибором місця, і чаєм напоять, і печеньку дадуть. На татуюванні не можна економити, це не шмотки в хенді купувати, а раз і на все життя, все окупиться!»

Аня Курбатова, 32 роки, молодший повар

«Вирішила, що хочу тату ще в років 12, коли дивилася фільм, де у головної героїні було татуювання. Перше тату зробила в 15, коли мама була у відпустці, адже вона не схвалила б мій вчинок. Татуювання робилося в диких умовах, як в принципі більшість у той час. До того ж, хорошого майстра знайти було дуже складно. Особливо в нашому місті. Ескіз малювали разом з майстром, це був трайбл (дуже популярний стиль того часу, зараз вдало перекритий). На сьогоднішні день маю 8 тату, але багато інших ще в проекті».

«У великих містах люди на натільні малюнки реагують адекватно або ж взагалі не звертають увагу. Друзі та колеги сприймають позитивно. Тільки рідні обурюються, коли з'являється щось нове».

«З усіх своїх татуювань, найбільш дорога мені троянда на нозі зі стрічкою, яку я зробила на честь моєї дочки».

«З появою малюнків на моєму тілі розумію, що це яскраво, не примітивно і привертає багато уваги. Всі мої тату зроблені в певний період життя, для мене вони несуть глибокий сенс!»

«Раджу всім, хто планує робити татуювання, не поспішати і серйозно підійти до вибору. Ознайомитися з портфоліо майстра, почути відгуки про його роботу. Головне — малюнки повинні бути індивідуальні, не треба копіювати чиїсь роботи чи запозичати в Інтернеті. Будьте унікальні в своєму виборі!»

Єгор Білоножко, 21 рік, футболіст

«Перше татуювання зробив за 5 днів до свого 18-річчя на внутрішній частині руки. Тоді я ще не усвідомлював, що це на все життя. Того ж дня ввечері перед сном, після слів моєї мами «Єгор навіщо, це ж на все життя, ти дурень» я лежав і встиг пошкодувати про тату. Та на ранок погані думки більше не турбували».

«Чесно кажучи, збився з рахунку скільки в мене татуювань, по суті, їх ще не так багато, як може здатися. У планах — «забити» одну руку і на цьому поки що зупиниться. Всі мої татуювання обійшлися приблизно в 10 тисяч гривень, але мені пощастило з майстром та з його розцінками».

«Оточуючі реагують по-різному, але в основному позитивно. Мама сприймає нормально, іноді показую їй ескізи, раджуся з нею. Тато не розуміє мого вподобання зовсім, але і не може мені заборонити це робити. Дідусі-бабусі були, звичайно, в шоці».

«Не можу тицьнути пальцем на тату і сказати «ось ця моя улюблена». Всі мої тату мені однаково до вподоби. Та я все ж виділяю серед інших своє перше тату, адже вона для мене несе великий сенс».

«Вважаю, що на життя мої татуювання ніяк не вплинули. Хоча кажуть, що вони енергетику до себе погану притягують, але у мене все поки добре. Не думаю, що щось зміниться з часом».

«Перше, що потрібно, це подивитися роботи майстра. Якщо є можливість, прийти на сеанс подивитися, як він працює. Тому що багато хто думає, що головне — фарба і тату машинка. Але є ще купа нюансів, про які потрібно знати. Не варто шкодувати грошей на тату. І не потрібно поспішати. Краще десять разів подумати і вирішити точно, перш ніж наважитися на такий крок».

 

 

Коментарі(0)