Битва під Конотопом

19 липня, 14:27
553
Володимир Сахно

Володимир Сахно

Поет, письменник, журналіст

Вірш про Конотопську битву в першому його варіанті був написаний ще в 2009 році. Потім були незначні виправлення і ось сьогоднішній варіант.

Основна суть: завжди народи є заручниками помилок і різних «походеньок» свого керівництва. Це часто призводить до війни. В якій гинуть воїни і отримують зиск ті, хто повинен бути покараний у першу чергу. Царі і дипломати.

***

Тебе, я бачу, Ворог мій!

Ти, як і я, рушаєш в бій.

На грудях щит, в десниці меч,

Міцний граніт широких плеч,

Рішуча поступ кріпких ніг,

Могутні м’язи, рівний біг,

А очі пломенем печуть.

Рікою воїни течуть.

Ми стоїмо понад Дніпром.

Для вас не кінчиться добром,

Бажання загарбати нас.

Уже не той сьогодні час,

Щоб ми боялись ворогів.

За нами честь батьків, дідів.

І наші діти, як зірки,

Стократ посилять міць руки.

Ще мить і бризне кров’ю січа.

Хоч як противилось їй віче,

А тільки цар, гетьман, і князь,

Перемолоть в криваву грязь,

Рішили воїнів усіх.

Багато їх, чужих, своїх,

Повинні зараз полягти.

Заради ницої мети.

Панки, хотіли показати,

Хто над всіма повинен стати.

Хто найкозирніший король.

У кого історична роль,

Могутню неньку Україну

Перетворити на руїну.

Свою країну зруйнувати.

Мужів пославши воювати,

Примножити сиріт і вдів.

А самому- у царський хлів,

І рило впхати у корито,

Поки вакансію відкрито.

Смоктати сік пустих ідей,

Із опустошених грудей,

Своєї неньки України.

А людям більше гнути спини.

Бо багачі — що є, то є,

Міркують тільки про своє.

Тоді, як бідная голота,

Ніяк не вилізе з болота.

А винуватцями війни,

Завжди були і є — пани.

Ось Конотоп застиг в облозі,

Всяк молячись по допомозі.

Мечі діставши на голо,

Москвин винищує село,

Всіх вирубає до ноги-

Бо ми для нього вороги

Були у всі суворі дні.

Перед бідою ми одні.

На цих оброблених полях,

Гарцює вже прусак і лях:

Татари поміч надіслали,

Козакам кріпко помагали,

Для наших войовничих рук,

Татарин українцю друг,

А для Москви лиш "татарва".

Почервоніза знов трава...

Хтось не побачить і світанок,

Заради панських забаганок.

Забулась «братняя любов»,

Тече рікою руська кров.

І мати сльози ллє за сином!

О, Господи! Яким же чином,

Нам рятувати Україну?

Для нас матусеньку єдину.

Від тої проклятої днини,

Поки у нас відкриті спини,

Поки ми чубимось за них?

Вони крізь жадобу і сміх,

Уперши руки в круглий стіл,

Шматують націю навпіл.

Кроять і рвуть собі наділи,

А ми вкладаємо в могили,

Своїх братів, своїх дітей.

І тільки тратимо людей,

Не зрозуміло, за для чого,

Навіщо нам гнівити Бога?

То може ми мечі сховаєм?

Один, одного побратаєм?

Дамо Іудам копняка!

Твоя рука-моя рука,

Країнам нашим допоможе!

Мо’ з нами провидіння Боже?

Ми ж не для Смерті народились?

Виходить так, що не судилось…

Захоплені страшним потопом

Всі полягли під Конотопом.

***

СахноВ. 17.06.2015.

Коментарі(2)
Володимир
2017-08-01 16:52:54
ну, таке шось... не Тарас Григорович...
Пересмешник
2017-07-29 00:47:47
Лучше бы описал плачь и стоны , угоняемых в рабство девушек и юношей Полтавщины крымскими татарами , таким образом получившими оплату за поддержку Выговского..... Выговский, Мазепа, Петлюра, Бандера............кто следующий в этом списке подлецов и предателей.........