Енергоефективність у житловому секторі: сьогодення і майбутнє

07 грудня 2017 • Ihor Rekun
 286
publications_item
Фото:  Ігор Рекун
Як управляти багатоквартирним будинком? Як термомодернізація житлового будинку впливає на оплату комунальних послуг? Як скористатися можливостями державних та місцевих програм співфінансування модернізації житлового сектору?

Відповіді на ці та багато інших питань стосовно реформування житло-комунальної сфери України журналісти шукали під час великого медіа-заходу разом з представниками Міжнародної фінансової корпорації та громадських організацій.

За темами «Енергоефективність та реформування житлового сектору – основа суспільного та економічного розвитку країни», «Енергоефективність багатоквартирного будинку в питаннях та відповідях: просто про складне», «Як профінансувати термомодернізацію багатоквартирного будинку: банківське фінансування термомодернізації», «Термомодернізація багатоквартирного будинку: від ідеї до втілення. Стратегія модернізації багатоквартирного будинку», «Онлайн курс «Енергоефективність багатоквартирного будинку в дії» як ефективний інструмент громадянської просвіти в житловому секторі», «Особливості висвітлення в ЗМІ питань житлово-комунальної реформи» перед працівниками ЗМІ виступили Софія Лінн, керівник Проекту «Енергоефективність в житловому секторі» (IFC, World Bank Group), Михайло Павличенко, регіональний координатор Проекту, Микола Ільїнов,  експерт з банківського фінансування, Петро Лавринюк, регіональний експерт Проекту, Наталя Ільїна, операційний менеджер Проекту, Ірина Кашина, представник ГО «Відкритий університет Майдану»,  Сергій Губін, консультант із роботи зі ЗМІ.

Отже відомо, що Україна має одну з найбільш енергоємних економік у світі. На житловий сектор України припадає приблизно 25% від загальних обсягів електроенергії, спожитої в країні, і 40% спожитих ресурсів теплової енергії. Як і в більшості європейських країн, понад 30% кінцевої енергії споживається будинками. Це найбільший сектор національної економіки з точки зору енергоспоживання, за яким ідуть промисловість і транспорт. За відсутності теплоізоляції будівлі втрачають від 30 до 50% тепла.

Через неефективне використання енергії, поєднане із загальною зношеністю більшої частини житлового фонду відсутні комфортні умови проживання. Енергоефективність означає раціональне використання енергетичних ресурсів, досягнення економічно доцільної ефективності використання існуючих паливно-енергетичних ресурсів при дійсному рівні розвитку техніки та технології та дотриманні вимог до навколишнього середовища.

Як бачимо, Україна – далеко не перша держава у Європі, яка стикнулася з необхідністю підвищення енергоефективності житлових будинків та будівель соціального призначення. Позитивним для нас є те, що, освоюючи нові технології, ми вже можемо покладатися на практичний досвід інших країн. Енергоефективність повинна стати не просто пріоритетом держави, вона повинна стати державною релігією, догмою, аксіомою і «ідеєю фікс» кожної окремо взятої людини. Але хто і яким чином має втілювати ці ідеї…?

Ішлося про найбільш ефективний ланцюг партнерства: державні органи влади – місцеві ради – мешканці ОСББ. Допомагають у цьому і міжнародні фонди. Але конкретика впровадження ставить ще більше запитань.

Енергоефективність означає раціональне використання енергетичних ресурсів, досягнення економічно доцільної ефективності використання існуючих паливно-енергетичних ресурсів при дійсному рівні розвитку техніки та технології та дотриманні вимог до навколишнього середовища.

Для населення – це значне скорочення комунальних витрат, для країни – економія ресурсів, підвищення продуктивності промисловості і конкурентоспроможності, для екології – обмеження викидів парникових газів в атмосферу, для енергетичних компаній – зниження витрат на паливо і необґрунтованих витрат на будівництво.

Через незабезпеченість енергоефективності будівель втрати тепла становлять до 50%, 12% тепла втрачається через зношеність мереж, 5% – через застаріле обладнання котелень. На думку експертів Європейсько-українського енергетичного агентства, за допомогою тепломодернізації та капітального ремонту в будинках можна зменшити щорічне споживання і втрати енергії на 10–25 %. При цьому в цілому по Україні потенціал зменшення енергоспоживання становить 75 %.

Кожний уряд незалежної України одним з головних пріоритетів у своїй діяльності визначав необхідність розв’язання проблем підвищення енергоефективності житлово-комунального господарства. У своїх програмах дій вони намічали шляхи розв’язання цих проблем, розробляли відповідні державні програми, визначали комплекс заходів, які сприяли їх реалізації.

Але в Україні і досі не закріплені на законодавчому рівні стандарти енергоефективності в багатоквартирному житловому фонді, не запроваджені стимули і санкції, які обумовлюють перехід до ресурсоощадної енергетичної політики, не прописані ролі держави, енергетиків та споживачів послуг.

У нашій країні традиційно виходить так, що всі загальнодержавні проблеми вирішуються, у першу чергу, за рахунок населення, а реформи, які проводяться, досить часто стають для українців непосильним тягарем. Особливо така тенденція добре проглядається у реформуванні житлово-комунального господарства.

Українцям дедалі частіше доводиться самотужки вирішувати житлово-комунальні проблеми. Найбільше розвивається індивідуальна «творчість» населення в підвищенні енергоефективності житла. Парадоксальність ситуації полягає в тому, що населення, вкладаючи величезні кошти в хаотичну термомодернізацію своїх квартир, абсолютно не впливає на зниження енергоспоживання, а в більшості випадків, навпаки, його множить. Цей процес ніким не контролюється, навпаки, органи місцевого самоврядування всіляко заохочують подібну діяльність, оскільки не треба піклуватися про розвиток комунальної теплоенергетики, що набагато простіше.

Досвід багатьох країн показує, що лише комплексна термомодернізація існуючого житлового фонду здатна кардинально вплинути на скорочення споживання енергоресурсів. Комплексна ж модернізація будівлі, за підрахунками фахівців, може в остаточному підсумку забезпечити економію енергоресурсів близько 50 %. Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) стверджує, що кожен долар, інвестований в енергоефективність, обернеться 4 дол. економії, причому такий проект повністю окупиться приблизно за чотири роки.

Учасники заходу дискутували також і з приводу недосконалості або відсутність в Україні спеціального законодавства у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель та співпраці бюджетних установ з енергосервісними компаніями, важливу роль ОСББ у підвищенні енергоефективності своїх будинків, які здатні мобілізувати фінансові, організаційні, інтелектуальні та інші ресурси своїх членів на вирішення спільного для всіх завдання – зробити свій будинок енергоефективним з мінімальною витратою енергоресурсів на його експлуатацію, також необхідність використання допомоги та досвіду Європи, яка давно пройшла шлях енергоефективного переоснащення.

Оскільки питання енергоефективності надзвичайно важливе для енергетичного сектору, Україна започаткувала динамічну та інтенсивну співпрацю для вирішення енергоефективних викликів з метою покращення енергетичної безпеки, а також для забезпечення українських споживачів сталою енергетикою, з ЄС.

Європейські експерти допомагають наблизити українське законодавство до норм ЄС, надаючи стратегічну підтримку та консультації у встановленні мінімальних вимог до енергоефективності будівель та паспортизації енергетичних будівель.

Використовуючи європейський досвід щодо енергоефективності, залучаючи іноземні інвестиції на фінансування енергоощадних технологій, Україна стає на крок ближчою до Європи.

Європейський досвід доводить, що в результаті заходів з енергозбереження (утеплення, встановлення лічильників тощо) споживання енергоресурсів знижується десь на 30–40 %. За оцінками експертів, реалізація проектів термомодернізації житлових будинків дала б можливість щороку економити понад 30 млн мВт/год, або приблизно 7 млрд грн.

Як бачимо, Україна — далеко не перша держава у Європі, яка стикнулася з необхідністю підвищення енергоефективності житлових будинків та будівель соціального призначення. Позитивним для нас є те, що, освоюючи нові технології, ми вже можемо покладатися на практичний досвід інших країн. Акумулюючи результати вже реалізованих реформ і власних розробок, ми можемо знайти найбільш прийнятні моделі для кожного регіону України, враховуючи його індивідуальну специфіку.

Коментарі(0)