googlePlayTopkonotop
TopKonotop
Безкоштовний додаток для Android
Встановити

Символи, що потрібні нам…

26 лютого, 17:17
330
Ігор Рекун

Ігор Рекун

Журналіст

У Сумах розгортається скандал навколо пам’ятника героям Небесної сотні. Рішення відповідного журі, яке назвало переможця і його твір, було оприлюднено днями. І побачивши результат, багато хто з сум’ян засумував...

І не тільки засумував... А дехто і обурився. І не стримався. І висловився. Навіть глянувши на фото, яке пред’явив один з активістів, побачивши його на місцевому сайті. Та й ви, ось подивиться.

Макет пам'ятника героям Небесної сотні

Це стосується кожного. Адже пам’ятник цей не тільки тим, хто поклав життя у цій війні, не тільки данина їх звитязі. Цей пам’ятник ще й нам: тим, хто має пам’ятати і передавати наступним поколінням не тільки факти, а й дух сучасників і мужніх людей, які не пошкодували свого життя заради того ж майбутнього. Пригадується, як хтось з покоління поетів-шестидисятників, які теж є орієнтирами для нашої пам’яті і сумління, з подібного ж приводу щодо вшанування пам’яті полеглих у іншій світовій війні, вірно визначив у своїх віршах, сказавши про меморіали, пам’ятники, виставки, музеї: «Це потрібно не мертвим, це потрібно живим!»

А тому й ці символи мають бути достойними. Однак, коли пам’ять цю, її символізм визначає хтось, без урахування інших думок, без бажання почути і порадитись з громадою, - і виходять таки створіння. Звичайно, будь яка творчість має право на існування. Але виставляти це, як уявлення кожного сум’янина про сучасних вояків, як мінімум – безвідповідально. Тому й постають питання: а чи кожен згоден з таким уявленням про пам’ять, чи буде кожен з нас відповідати за таке перед дітьми і всіма наступними поколіннями?..

І добре, що не всі згодні. І не всі байдужі. Обговорення і розголос набирають обертів у сумській спільноті. Це заряджає оптимізмом, що все можна змінити на краще.

Наведу лише слова двох учасників дискусії. Один з них, сумчанин Геннадій Миропольській, з яким ми знайомі ще з часів попередньої революції, як завжди не дуже обмежує себе у філософських роздумах і відповідних вироках. Зацитую Геннадія мовою оригіналу:

«В Сумах памятник героям Небесной сотни будут сооружать… И я действительно считаю, что политические претензии к автору победившего на конкурсе проекта несостоятельны. Сюжет памятника лучше, кстати, чем исполнение: там такой кентавр - сверху полуголый украинский казак с бритой головой и чубом восстает к небесам мощным торсом, а вместо гениталий и шаровар там что-то типа хвоста саламандры или русалки, не знаю, не разобрать. Ну, из хаоса восстает, значит. Сразу с хорошей прической.

Во-первых, автору победившего проекта все равно, что лепить: бюст Ильи Муромца или украинского козака. Гаврила был примерным мужем, Гаврила кильку продавал. Вот этих Гаврил победитель всю жизнь и лепит. У него и Ленин функционально такой же вышел бы.

Во-вторых, с "политической" точки зрения это самый правильный памятник. Да, всех стошнит. Но кого это волнует в жюри? Никто не скажет, что это непатриотичный памятник. Это и было главным критерием выбора большинства членов жюри (если там у жюри вообще был выбор) - уверяю вас. Художнику вообще-то нужно хоть какое-то минимальное мужество - он же не может не понимать, что за театр на Подоле полстраны ему башку оторвет и дальше жрать оливье сядет. А зачем в Сумах какие-то там шедевры, какое там мужество художника, какой там художник? Главное - чтоб отстали.

И в-третьих, но самое главное. У меня есть френды, участники тех событий в Киеве. Подавляющее их большинство - в те дни и те годы (так уже можно говорить) - были русскоговорящими. Это теперь некоторые из них исправились и осознали, как роковым образом они тогда ошибались - у них не было чубов, шаровар и говорили они по-русски. И вот в память о вас и о погибших поставят этого урода, который урод - вовсе не потому, что он украинский козак. А потому, что это - мертвечина. Труп. Застывшая блевотина. И получите вы его от тех самых людей, об идиотизме которых вы предпочитали публично молчать из тактических соображений. И вот памятник будет не живым людям. И не погибшим. А будет памятник  "символам". Только чьим и каким? И такие ли символы нам нужны? Ответе себе сами…».

Інший учасник пост-обговорення, що розгорілося вже після визначення журі, Олександр Соколов, нагадує: «Досить, що студенток вже на колінах у сквері Шевченка на Соборній у Сумах маємо». Мову Олександр веде про також сумнозвісний пам’ятник учасникам студентської «Революції на траві», що сталася у 2004 році. Автор, до речі, той же самий: в чому ж і вся інтрига теперішнього конкурсу по створенню пам’ятника героям Небесної сотні. До речі, й пам’ятники ці створюються за кошт громади, тобто з грошей місцевого бюджету. І над цим також варто замислитись: чи все гаразд, коли отак ними розпоряджаються?

Між іншим, меморіал героям Небесної сотні буде створено і в Києві. Наразі там теж іде відбір авторських робіт. І на реальній конкурсній основі: там він, на відміну від сумських реалій, набагато більш публічний, прозорий і відкритий.  Днями на офіційній сторінці архітектурного конкурсу на меморіал-музей Революції Гідності у Києві, оприлюднено результати засідання журі цього конкурсу та імена переможців у Facebook: «За результатами засідання міжнародного поважного незалежного журі конкурсу, 20 лютого 2018 року, підбито підсумки конкурсу в номінації "Меморіал Героїв Небесної Сотні". Визначено 3 команди переможців, серед яких є й іноземці. Результати можна переглянути на цій сторінці архітектурного конкурсу. А головне, що виставка конкурсних проектів експонується і на самому Майдані Незалежності просто неба, причому на постійній основі. А з 22 лютого всі оригінали конкурсних проектів, вже безпосередньо експонуються для широкого загалу в Києві у Будинку архітектора. Тож, якщо будете в Києві, - завітайте. Адже подібний пам’ятник колись має постати і в Конотопі – чи не так?

Тож слідкуйте і за подіями у нашому місті, аби потім не запитувати у себе і навколишніх: що вони нам символізують, вони що – знущаються з нас..?


Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з думкою автора