googlePlayTopkonotop
TopKonotop
Безкоштовний додаток для Android
Встановити

5 причин любити Конотоп та 5 причин його ненавидіти

15 березня 2017 • Анастасія Залозна
 6738
publications_item
Фото:  ТопКонотоп (Анатолій Мусієнко)
«Найчастіше люди залишають маленьке місто, щоб мріяти туди повернутися. А інші залишаються, щоб мріяти звідти поїхати», — написав відомий письменник Чак Паланік в одній з книжок. ТопКонотоп розпитав містян з активною життєвою позицією про 5 причин любити та ненавидіти провінційне місто.

Антон Проценко, журналіст

Конотоп я люблю. Це моє рідне місто. Але коли запитую себе, за що його люблю — відповісти важко. Любов і ненависть — це крайнощі почуттів. І якщо любиш, неправильно виділяти щось окремо. А ось подобається-не подобається більш-менш розібрати можна.

Отже мені подобається моє місто за:

1. За тишу маленьких міст. Тут все ж таки затишно, а трамвай надає особливого колориту, виділяючи його із ряду подібних.

2. Навіть після всіх перипетій в державі, Конотоп має дуже непогані можливості стати прогресивним. Цьому сприяє і географія міста, і людський потенціал.

3. Особливий менталітет, позитивною стороною якого я б виділив те, що, приїжджаючи в інший регіон, багато «наших» стають непоганими лідерами. Тут усі ходи прораховуються з дитинства.

4. В Конотопі живуть і працюють мої вчителі й перевірені друзі. Їм я завжди буду вдячний.

5. Місто майстрів. В Конотопі, з особистого досвіду, найбільша концентрація майстровитих людей в різних сферах діяльності.

Є і те, що мені не подобається:

1. Місто з кожним роком все більше позбавляється зелених насаджень. Натомість посадок свіжих дерев практично немає. Висаджені людьми саджанці знищуються працівниками комунальних служб, як непотрібні. Те ж помітно і в районі, де знищуються лісопосадки.

2. На жаль, серед городян і приїжджих спостерігається неповага до чужої праці. Багато зіпсовано громадського майна — від сміттєвих баків до власних під'їздів.

3. Низький культурно-моральний рівень деяких городян і гостей в плані того, що сміття вважають за можливе викидати всюди, крім сміттєвих баків. Донести порожній стаканчик або недопалок до урни в п’яти метрах — «дуже важка робота».

4. Бездарне керівництво підприємств втратило безліч можливостей і зараз колись серйозні виробничі потужності давно стали символом втрачених можливостей заможної країни.

5. Лицемірство влади. З року в рік при владі крутяться, в основному, одні й ті ж особи, або їх маски. Обіцянок сказано стільки, що, мабуть, їх реалізація дала б можливість місту стати столицею, принаймні, в регіоні. Ан-ні! Крім відпрацьованих схем особистого збагачення і легалізації афер, за 25 років незалежності мало чого функціонує стабільно. Але це не робить честі й самим містянам. Мовчазна згода... Та самі прекрасно знають, за кого голосують — усі в одному місті живемо.

В цілому, місто досить середньостатистичне в Україні. Проте радує те, що тут і зараз з'являються і концентруються рухи, які можуть змінити ситуацію на краще. Кожен по-своєму ми робимо одну справу. Своє місто потрібно любити.

Катерина Гончарова, журналіст Styler РБК-Україна

5 причин любити Конотоп:

«З Конотопом нам добре бути на відстані. Тоді до нього хочеться повертатись знову і знову».

1. Трамвай. Якби він не існував, його довелося б придумати. Новину про те, що вперше за 25 років конотопський трамвай став прибутковим, сприйняла як особисте свято.

2. Конотопський IT-кластер. Справжній феномен. Слідкуючи за тим, які круті й корисні для міста проекти робить команда IT-кластеру, приводів для оптимізму щоразу більшає.

3. Короткі відстані. Навіть не уявляю, щоб комусь у столиці я зателефонувала і сказала: «Давай зустрінемось прямо зараз» або «Ти вдома? За п’ять хвилин буду». В Конотопі частенько так роблю.

4. Найкращі у світі друзі. Вони – найбільша цінність «мого» Конотопа. На жаль, ми не бачимось часто. Але головне, що вони у мене є.

5. «Конотопська» говірка. «Ти йому пазваныв?» «А він їсти прыгатовыв?»  - дуже мила суміш російської і української, особливо поширена серед людей старшого віку. Після кількох днів перебування у місті починаю помічати, що фразочки з дуже промовистими «а», «ы» і в мене починають проскакувати.

5 причин ненавидіти Конотоп:

«Ніяк не можу себе примусити вжити слово «ненавидіти» для міста, навіть якби там всюди валялися величезні купи сміття. Тому це радше п’ять проблем, які треба якось подолати».

1. Катастрофічна відсутність місць для відпочинку молоді. Практично немає місць, де  можна щось отримати для саморозвитку. Мамам нема куди повести дітей, окрім узимку на ковзанку, а влітку – з року в рік тих самих атракціонів. Немає справді гарних місць для сімейного відпочинку.

2. Низький рівень громадянської активності. Змін хочуть всі, але коли треба щось змінювати, бажаючих лишається мало. Конотоп цим від багатьох інших міст особливо не відрізняється.

3. Неквапливий ритм життя. Це одночасно і велика розкіш, і недолік. Дехто настільки щільно перебуває в цьому ритмі, що навіть при гострій необхідності швидких рішень все одно не поспішає. Але при всій розміреності провінційного міста здається, що політичне життя в Конотопі вирує, наче ураган.

4. Недооцінена історична спадщина. Ім’я Малевича може розквітнути новими барвами, лайками і репостами, якби цим ґрунтовно зайнялися.

5. Медицина на рівні середньовіччя. Звісно, самі лікарі тотально зневірені через низьку зарплатню і відсутністю перспектив. Але проблема глобальніша. Сумно визнавати, та багатьох медиків наскрізь корумпована система і стан «відсутності всього» дуже влаштовує.

Сергій Турков, підприємець

Що мені подобається в Конотопі:

1. В Конотопі все знаходиться близько. Якщо живеш в центрі, то все найцікавіше — на відстані неспішної прогулянки.

2. Досить розвинена дитяча інфраструктура. Точніше залишки радянської, яка в Конотопі ще збереглася. Це, перш за все, дитячі освітні установи — шкільні й дошкільні, а також центри розвитку та дитячі майданчики.

3. Невеликі кафешки, в яких досить смачно й відносно недорого можна попоїсти.

4. Безперечним плюсом міста є центральний парк, де можна приємно провести час та погуляти з дітьми.

5. Чиста й мальовнича природа навколо Конотопа, куди можна поїхати відпочити і взимку, і влітку. Дуже важливо, що і в самому місті дуже багато дерев.

Недоліки Конотопа:

1. Погана екологія міста в зимовий час. Індивідуальне опалення приватного сектора вугіллям не дає дихати та навіть відкривати вікна.

2. Вимушена еміграція активної частини населення в інші міста України. Найцікавіші люди їдуть. Залишаються старі й діти. Особливо це добре помітно, коли під час свят усі повертаються в Конотоп і гуляють по центру. Активних та цікавих людей дуже не вистачає.

3. Погані дороги, байдуже ставлення до брудних вулиць та дворів.

4. Високі комунальні платежі у порівнянні з середнім доходом конотопців.

5. Не розвинена інфраструктура відпочинку на воді. У місті є водойма, але немає ніякого задоволення в ньому купатися.

Інна Панченко, громадський активіст, голова громадської організації

Чому я люблю Конотоп:

1. В першу чергу хоча б тому, що це моє рідне місто: тут народилися та зростають мої діти, тут минає буденність мого життя.

2. Конотоп — це райцентр. Проте він не схожий на будь-яке інше маленьке місто. У нас є все для повноцінного життя, а головне — для життя та розвитку наших дітей.

3. Як мама двох діток та вчитель за фахом, я можу сказати, що у нас високий рівень надання освітніх послуг, дуже розвинені позашкільна освіта та спорт. Тому я спокійна за можливість всебічного повноцінного розвитку своїх дітей.

4. Дуже імпонує те, що Конотоп — місто з розвинутою транспортною розв'язкою. Можна доїхати в будь-який куточок України. Для багатьох міст це є величезною проблемою.

5. Конотоп — місто патріотів.

Тепер мінуси:

1. У Конотопі проживають гарні небайдужі люди. Але, на мою думку, вони всі гарно вміють говорити, та рідко — діяти. Це говорить про низький рівень свідомості мешканців як громадян, від яких напряму залежить рівень розвитку та життя міста. Здебільшого люди звикли вважати, що життя громади — у руках купки людей з міської ради чи інших підрозділів.

2. Недостатня кількість робочих місць — це суттєвий мінус. Перспективи розвитку Конотопа — безмежні. Але найефективніший спосіб прискорити цей процес — відновлення чи створення робочих місць. Навіть боюсь уявити, наскільки б зріс добробут нашого населення та збільшилась народжуваність, якби відновити та примножити все, що працювало раніше в Конотопі.

3. Звичайно, дороги.

4. Хотілося б мати більше умов для зростання здорових діток. Щось, на кшталт центру санаторно-курортного типу з сучасними технологіями для реабілітації, оздоровлення, профілактики та лікування.

5. Конотоп — унікальне історичне місто. Але для туристів це не популярний напрямок. Тому хотілося б «розбудити» цю галузь, яка, на жаль, зараз мертва.

Валентина Волік, правозахисниця, громадський діяч

5 причин любити Конотоп:

1. Я люблю Конотоп, бо тут живуть мої друзі. Їх небагато, але наші стосунки продовжуються майже 30 років.

2. Саме в цьому місті я змогла себе реалізувати в професійному плані. Найцікавіше було працювати на посаді заступника міського голови. Це велика відповідальність, а ще досвід,  який залишається назавжди.

3. Я люблю повертатися до рідного міста після відряджень та насолоджуватися тишею, яка постає вночі.

4. Тут я маю змогу займатися улюбленою справою — розвитком нової системи безоплатної правової допомоги. Приємно бути причетною до історичних процесів в Україні, які сприяють підвищенню рівня правової захищеності.

5. Тут живе дуже багато цікавих та неординарних особистостей, які хочуть, щоб Конотоп став сучасним безпечним містом. Тут є потенціал для розвитку та самовдосконалення.

5 причин, чому мене засмучує Конотоп:

1. В Конотопі для людей з інвалідністю, які пересуваються на візках, повністю відсутній доступ до закладів культури.

2. Більшість молодих людей шукають своєї долі далеко за межами міста.

3. Відсутність ідеї, яка б об`єднала громаду.

4. Невелика кількість зручних місць для відпочинку та паркових зон.

5. Місцева влада мало надає інформації про перспективи розвитку міста, а іноді своїми діями навіть шкодить його іміджу.