googlePlayTopkonotop
TopKonotop
Безкоштовний додаток для Android
Встановити

Наші в АТО: Станіслав Кушнаров

02 лютого 2016 • Андрій Кривулько
 1313
Багато хто знає, що Конотоп подарував країні багато талановитих людей. Але мало хто знає заслуги Героя цього інтерв'ю перед народом України. Сьогодні ми розкажемо історію людини, завдяки сумлінній праці котрої, поранені бійці АТО мають змогу отримати лікування та реабілітацію інноваційного рівня, крім того — навіть уникнути ампутації.

Так, Вам не ввижається — уникнути ампутації! Станіслав Кушнаров — координатор соціального проекта «Біотех-реабілітація поранених». Заінтригували? Ну то влаштовуйтесь зручніше!

n_v_ato_5_1.jpg

— Розкажи трошки про своє життя до війни, ким був, чим займався?

— До війни працював у різних галузях. У Конотопі в 90-ті роки працював на промислових підприємствах, вільний час присвячував літературі — разом з друзями приймали участь у літстудії «Джерела» та Клубі авторської пісні. Вірші писав та пишу зараз. Навчався у Конотопському медичному училищі, потім — у Ніжинському педагогічному університеті. На початку 2000-х перебрався у Київ, де отримав другу вищу освіту та працював у сфері PR. Потім дуже пощастило — навесні 2014 року потрапив у медичну компанію, яка спеціалізується на інноваційних методах лікування, серед яких — регенерація тканин за допомогою клітинних технологій.

— Як ти почав роботу у проекті?

— Влітку 2014 року до колективу компанії приєдналася чудова людина — я би сказав, єдиний у світі лікар-клініцист, який десяток роки практикує успішне лікування важких травм кісток за допомогою клітинних технологій. Як раз почалися страшні події в Іловайську, і керівництво прийняло рішення створити соціальний проект з по допомозі пораненим — тоді з’явилася величезна потреба якось допомогти нашим Захисникам. Тоді в мережі Facebook я вже мав величезне коло патріотично налаштованих френдів. Коли у першому пості я трохи розповів про новостворений проект та запропонував допомогу — відгук був шалений, але невдовзі корабель благородної сплави вдарив у кригу системи. Про це пізніше! Але головне — хлопці таки отримують допомогу! З самого початку я відповідаю за координацію проекту.

— Розкажи про проект трохи докладніше, будь ласка!

— Ми лікуємо важкі бойові переломи, тривало не зрощені, з дефектом кісткової тканини, коли зазвичай є загроза ампутації.

n_v_ato_5_2.jpg

— Нічого собі, як цікаво! Це новинка для України, як я розумію, адже ми звикли так: якщо само не зростається — потрібно ампутувати. Які дива ви застосовуєте у своєму лікуванні?

— Це – лікування на клітковому рівні. У його основі — унікальні властивості стовбурових клітин, які є в організмі кожної людини та являються попередниками усіх інших клітин. У біолабораторії з клітин, взятих у самого пацієнта, вирощується тканина. Це прекістка, тобто «попередник» кістки. Цей матеріал трансплантується у місце травми хірургічним шляхом та стимулює швидке відновлення кістки. Навіть тоді, коли так звана традиційна медицина розводить руками та каже «кісткова тканина не здатна відновитися». Це поки єдина технологія, яка рятує в ситуаціях, якщо у людини відсутній фрагмент кістки. Зазвичай, у госпіталях при цьому пропонують ампутувати кінцівку, а ми рятуємо. І вже через 1,5 місяці після операції можна спостерігати активне відновлення на рентгенівському знімку, і за кілька місяців пацієнт може навантажувати кінцівку.

— Неймовірно! Це дуже цікаво! Мабуть тому, що нове. Це, по суті, та сама штучна регенерація (здатність відновлювати втрачені тканини – прим. автора)?

— Так, це так і є. Але правильніше сказати не штучна, а природна, адже у процесі відновлення використовуються ті ж механізми, що і при розвитку людини. Згодом, як і завжди у кістках, триває постійний процес ремоделювання, тобто природного оновлення тканини. І через певний час вже не можна розрізнити, де власна кістка — а де «вирощена» за допомогою клітинних технологій.

— А чи виникають проблеми у госпіталях з лікарями, коли ви плануєте забрати бійця до себе на лікування? Вони нормально реагують?

— Ні, зазвичай, не хочуть віддавати, бо це сильно б’є по самооцінці та іміджу медичної установи. Хоча — що таке імідж у порівнянні з долею пораненого?

n_v_ato_5_4.jpg

— Звичайно! Лікар вилікувати не зміг, вирішив ампутувати, а ви прийшли і розповідаєте про повне відновлення!

— Так, іноді, навіть намагаються залякати бійця, щоб той сам відмовився переходити. Кажуть, що при лікуванні поза госпіталем, хлопці можуть не отримати статус чи ще якісь привілеї (статус учасника бойових дій — прим. автора). Кажуть, що у нас результатів нема. Коли бачать результати — кажуть, що вони тимчасові. Коли бачать що не тимчасові — розповідають ще якісь міф, що стовбурові клітини викликають рак, що кожна операція — це мінус п’ять років життя, та інше. Дуже часто до нас потрапляють бійці після року чи півтора лікування у госпіталях, коли вже ніякі переконання лікарів на них не діють. Бо лікувалися-лікувалися, а результату нема.

Недавно до нас потрапив боєць, котрий лікувався після важкого перелому вже понад рік, поранення він отримав ще у Слов’янську. Так от, у рентген-кабінеті у нього запитали «Гдє проживаєтє?», а він навіть розгубився, бо вже рік як проживає «в палатах», як казали у відомій радянській комедії.

— Сміх крізь сльози! Дійсно, як рік провести у лікарні, то геть не дивно, що людина сприймає її як домівку…

— Особливо сумно, коли бійцю «воювати» за ногу чи руки доводиться набагато довше, ніж воював на фронті.

— А хто сплачує за лікування? Це ж коштує неймовірно дорого, мабуть?

— Найголовніше те, що для бійців таке лікування являється повністю безкоштовним. Всі кошти збирають наші партнери — Всеукраїнський центр волонтерів «Народний проект».

— Тобто, кому потрібно — звертаються. Ви не відмовляєте жодному, так?

— Так, звісно. Беремося за найважчі випадки, але іноді до нас звертаються бійці, здавалося б, з нескладними травмами, але їх з різних причин не беруть у госпіталі та лікарні. Їм ми також не відмовляємо. Часто буває таке, що бійця починаємо обстежувати та лікувати ще до того, як будуть кошти на це лікування. Бо, поки ми будемо збирати гроші, стан здоров’я може погіршитись непоправно.

— А яким чином збираєте кошти?

— У «Народного проекту» (він же Благодійний фонд «Благочестя») є свій портал, де будь-хто може внести будь-яку суму. Пожертвування роблять різноманітні організації та приватні особи з усього світу.

— Клініка знаходиться в Києві?

— Так. Це — клініка «іlaya» («Ілайя» — прим. автора).

— В чому саме полягає саме твоя роль у проекті?

— Моя роль, як координатора — їздити по госпіталях України, спілкуватись з волонтерами, бійцями. Також веду переговори з організаціями, які, в свою чергу, можуть знайти наших потенціальних підопічних, хто нагально потребує допомоги. Бо багато вже втративши усіляку надію, повертаються додому, так і не вилікувавшись до ладу. Таких хлопців, до речі, також важко умовити почати лікування, бо для них сама лише думка про те, що вони знову повернуться у палату, знову проходитимуть багато численні обстеження, довге лікування, доводить до того, що відмовляються. Але потім, подумавши, все ж таки, погоджуються, бо жити інвалідом не хоче ніхто.

n_v_ato_5_3.jpg

— А скільки у вас зараз бійців, що проходять лікування?

— На даний момент, у нас лікується 47 чоловік.

— Чи є серед ваших підопічних земляки?

— Ні — на жаль чи на щастя. Влітку минулого року спілкувався з цього приводу з теперішнім мером Артемом Семеніхіним. Він пообіцяв сприяти направленню поранених земляків у наш проект, якщо буде така потреба, але поки нікого немає. Та будемо раді допомогти!

— А які плани проекту на майбутнє?

— На досягнутому зупинятися ми точно не будемо! — сміється. — Не дуже давно в нас з’явився спеціаліст нейрохірург, тож будемо займатися також бійцями з травмами спинного мозку, черепа, коли відсутній фрагмент кістки.

— А чи допомагаєш якось постраждалим в АТО, крім координації проекту «Біотех-реабілітація поранених»?

— За час роботи в проекті познайомився з багатьма цікавими людьми — волонтерами, активістами, бійцями. Тож усією родиною намагаємося допомогти кожному з них, у разі будь-яких потреб. І посилки збираємо, передаємо на фронт. І не тільки на фронт, ще й у дитячі будинки та адресно сім’ям, які проживають у зоні АТО на звільнених і поки окупованих територіях. Ми зіставляємо список зібраного, а люди, які займаються транспортуванням, розподіляють ці речі між усіма претендентами, роздаючи тим, хто їх дійсно потребує.

— О, так це ж дуже добре! Це правильно, адже кудись можна привезти багато зайвого, а в іншому місці саме в цих речах буде існувати нагальна потреба.

А що б ти хотів побажати, можливо, щось донести до відома співвітчизників?

— Не стійте осторонь, намагайтесь приймати участь у різноманітних проектах, які працюють для наших захисників. Я не прошу викладатись на повну, робіть хто на що здатен, адже це наша країна і кому, як не нам наводити в ній лад? Якщо маєте гроші — трохи пожертвуйте або придбайте щось для поранених чи на фронт. Якщо не має грошей — переберіть городину чи консервацію у підвалі, я якщо не впевнені, що все це з’їсте — зберіть пакуночок та віднесіть волонтерам. Якщо не маєте підвалу, але маєте руки та ноги — напишіть об’яви, що місцевий волонтерський центр збирає допомогу, та розклейте на дошках об’яв — і це буде чудовий поступок. А ще не залишайте поранених. Адже коли в воїна стріляють і він отримує поранення — це постріли в нас, як у громадян, і їх поранення — наше спільне поранення! Наше, наших дітей, майбутніх поколінь. Вони просто приймають на себе ці кулі, не даючи війні ширитись і прийти в наші домівки. І ніколи не забувайте про те, що кожна думка тягне за собою такі ж наслідки, тож, мисліть позитивно!

Валерія Пальчинська


Редакція приєднується до сказаного і також хоче додати від себе слова щирої подяки телекомунікаційній компанії «Зурбаган» за ваш вагомий вклад у рубрику «Наші в АТО», такий важливий проект для суспільства!

Все буде Україна!

Для тих, хто бажає допомогти — реквізити:

Миколаївський обласний благодійний фонд «РЕГІОНАЛЬНИЙ ФОНД БЛАГОЧЕСТЯ»

ПАО КБ ПриватБанк

ОКПО: 36143302

МФО: 326610

Рахунок: 26004053210825

Призначення платежу: Благодійний внесок. Біотех-реабілітація поранених

Сторінка в Інтернеті: http://www.peoplesproject.com/biotech/