googlePlayTopkonotop
TopKonotop
Безкоштовний додаток для Android
Встановити

Рятівна дипломатія чи політична спекуляція на інсуліні?

25 липня 2018 • Ольга Тарасенко
 1673
publications_item
Фото:  ВЛАСНО.info
Конотоп перетворився на місто, де діагноз діабет звучить як вирок. З травня 2018-го майже 300 конотопців, які потребують інсулінотерапії, потерпають через постійні перебої у видачі ліків за безкоштовними рецептами. Відмова від ін’єкцій для цих людей рівноцінна смерті. То ж хворі на діабет щодня хапаються за кожну соломинку, аби якось дотягти до прийняття довгоочікуваного бюджету-2018 та нарешті не хвилюватися, де взяти інсулін на завтра.

Минулого тижня стало відомо, що у Конотопі знову почали видавати безкоштовний інсулін. Щоправда лунали різні версії того, яким чином вдалося поновити відпуск ліків для діабетиків. Чому інсулінове питання у Конотопі стало предметом політичних спекуляцій та кому і завдяки чому реально вдалося отримати життєво необхідні ліки — досліджували журналісти ТК.

Радикальний підхід: інсулінозалежні не можуть чекати на ліки до прийняття бюджету

Саме так вважає голова Конотопської міської організації Радикальної партії О.Ляшка, Спартак Сергієнко. З 16 липня на фейсбук-сторінці політичного активіста було опубліковано декілька світлин із дописам про те, що людям, які звернулися до офісу радикалів, допомогли в отриманні інсуліну.

Журналісти ТК поцікавилися, яким чином політсилі вдалося налагодити процес відпуску інсуліну та за яким принципом обирали, кому саме допомагати у отриманні ліків?

Спартак Сергієнко запевняє: надання інсуліну за безкоштовними рецептами вдалося поновити завдяки його результативним перемовинам із керівництвом аптеки «Фарм- Союз». Він додав, що від вирішення питання залежало життя людей, тому під особисте зобов’язання просив поновити відпуск інсуліну.

«Пояснив керівництву аптечної мережі, що вони у будь-якому випадку рано чи пізно отримають гроші за вже надані ліки. Але люди чекати не можуть. Ми один одного почули і знайшли конструктивне рішення. Розмова у КЦРЛ відбулася в п'ятницю, а вже в понеділок 16 липня мало не за руку я привів людей до аптеки по інсулін» — розповідає Сергієнко.

Василь Павлов отримав життєво необхідні ліки для дружини / фото: facebook.com/SergienkoSpartak


За словами активіста, спочатку мова йшла виключно про забезпечення інсуліном дітей, хворих на діабет. Зараз допомагають і дорослим, які цього потребують. Каже, що загалом до офісу РПЛ у Конотопі звернулося вже понад 15 інсулінозалежних. Для того, аби отримати інсулін людям достатньо було прийти до офісу партії та написати звернення.  

Нам вдалося поспілкуватися із містянами, які приходили до офісу політсили по допомогу. Серед них були і пенсіонери, і представники молодшого покоління, а також мами хворих дітей. У телефонній розмові усі вони діляться схожими історіями. Мовляв, з травня інсулін за безкоштовними рецептами не видавався, а без цієї допомоги потрібно додатково витрачати на ліки у середньому 2000 гривень на місяць. Розповідають, що безкоштовний інсулін отримували вже наступного дня після візиту до офісу партії.

«Час відкинути політичні амбіції і проголосувати за інсулін»

Це наразі єдиний спосіб вирішити інсулінове питання у місті, принаймні так вважає конотопчанка Яна Агалакова. Вона — громадська активістка, яка сама має цукровий діабет, тому намагається відстоювати інтереси хворих на цю ендокринологічну недугу.

Громадська активістка почала бити на сполох, ще до того, як ситуація із забезпеченням інсуліном у місті стала неконтрольованою. Їй добре відомо, що таке щодня залежати від ін’єкцій. За два види інсуліну їй зараз  доводиться сплачути з власної кишені по 1200 і 900 гривень відповідно. А ще через схильність до гіпоглікемії (аномально низьких показників цукру у крові, що спричиняють втрату свідомості, судоми) жінці необхідно кілька разів на день вимірювати показники цукру в крові, аби вони не впали до критичного рівня.

То ж загалом до згаданих 2100 гривень на місяць (лише за інсулін) до переліку щомісячних витрат Яни входять:

  • тест-полоски для глюкометра 300-400 гривень на місяць;
  • голки для шприців 1200 гривень на місяць (щодня для ін’єкцій необхідно 4 голки вартістю по 10 гривень кожна);
  • скарифікатори 200-300 гривень на місяць.

До цієї і без того значної суми варто додати ще спеціалізоване харчування, яке рекомендують діабетикам лікарі.

Фото: ВЛАСНО.info


Приблизно такий же список витрат має кожен діабетик на інсуліні в Конотопі. То ж  відпуск інсуліну за безкоштовними рецептами хоча б якось дозволяв хворим на діабет звести кінці з кінцями, розповідає Яна Агалакова. Про те, що місті рано чи пізно дійде до інсулінового колапсу, вона передбачала завчасно. За словами активістки, вона ще з травня взялася оббивати пороги та засипати листами організації вищого підпорядкування. Сумська обласна лікарня, Сумська обласна рада, Всеукраїнська федерація діабетиків, МОЗ України, Верховна Рада України — це далеко не повний перелік, куди зверталася активістка із проханням про допомогу. Нещодавно вона відправила листа і до адміністрації Президента України, отримала відповідь, що наразі її звернення знаходиться на розгляді, розповідає конотопчанка. Проте усі ці громадські ініціативи на ситуацію з інсуліном у Конотопі жодним чином не вплинули. До Радикальної партії Яна Агалакова не зверталась.

«Адже всюди я отримувала одну і ту ж відповідь: інсулінове питання має вирішуватися на місцях. А це означає, що по суті 300 людей, 15 з яких — діти опинилися у заручниках чиїхось амбіцій. Єдиний варіант, не пов’язаний із прийняттям бюджету у Конотопі, запропонувала завідувач Сумської обласної лікарні. Лікар порадила тим, хто не в змозі придбати собі інсулін, лягати до стаціонару в Суми і там отримувати ліки безкоштовно. Але зрозуміло, що це лише тимчасове вирішення проблеми, на нетривалий термін», — розповідає Яна Агалакова.

Саме тому активістка почала приходити на усі сесійні засідання і робити звернення, щоб місцева влада зробила усе необхідне для поновлення видачі інсуліну. Вона, як хвора на діабет, сподівається, що наступна сесія принесе якісь відчутні результати. Але не приховує: була б не проти перейти на систему, коли закупівля інсуліну повністю фінасувалася з держбюджету. Ця схема, каже, була хоча і не досконалою, але більш надійною.

Позиція «Фарм-Союзу» — наша компанія поза політикою

Менеджер з розвитку мережі аптек «Фарм-Союз» у Сумській області повідомила ТК, що днями у Конотопі і справді тимчасово був поновлений відпуск інсуліну, але це не пов’язано із жодними політичними домовленостями.

«Наше керівництво пішло на поступки, попри те, що місто вже й так заборгувало нашій аптечній мережі значну суму за інсулін», — зазначила представниця аптечної мережі.

Зі її слів, власники «Фарм-Союзу» поставилися до ситуації із розумінням та дозволили надати інсулін за безкоштовними рецептами виключно для потреб конотопців, які ще не досягли повноліття, тобто дітям. Також у якості винятку з правил, зважаючи на їх складні життєві обставини та критичний стан здоров'я, було видано ліки і двом дорослим, хворим на цукровий діабет.

«По цих двох людях довелося погоджувати рішення безпосередньо з керівництвом»,  — пояснила речниця аптеки. Про решту людей, на яких начебто поширилася програма інсулінової лояльності, «Фарм-Союзу» нічого не відомо.

Регіональний менеджер зауважує, що у багатьох містах України програма з відпуску інсуліну за безкоштовними рецептами здійснюється після перерахунку коштів відповідними структурами. У Конотопі ж аптека отримувала гроші за надані препарати частинами упродовж тривалого часу. За словами менеджера, заборгованість за інсулін досягла критичного стану і, зважаючи на цей факт, компанія більше не буде видавати медпрепарати для інсулінозалежних, доки з нею не розрахуються за попередні інсулінові транші.

Зрозуміло, що отримання інсуліну в борг, як то кажуть «за рахунок майбутнього бюджету, який колись таки приймуть», безкінечно тривати не може. А короткострокові заходи, навіть якщо вони й результативні, не дають діабетикам Конотопа ніяких гарантій щодо подальшої лояльності аптечної мережі до інсулінозалежних міста-боржника.